Санітарно-захисна зона

В залежності від характеру технологічного процесу і виділюваних виробничих шкідливостей промислові підприємства поділяють на п'ять класів. Санітарно-захисна зона (відстань до кордонів селітебної території) для підприємств 1го класу має бути не менше 1000 м; II-го класу 500 м; III-го класу 300 м; IV-го класу 100 м; V-го класу 50 м. З урахуванням санітарної класифікації та обсягів вантажообігу промислових підприємств визначається характер взаємного розташування промислових зон і сельбищної території. Зони з підприємствами I і II класів незалежно від величини вантажообігу підприємств (металургія, нафтохімія та ін) рекомендується розміщувати у видаленні від сельбищної території. Зони з підприємствами III класу незалежно від величини вантажообігу і IV і V класів, які вимагають під'їзних залізничних шляхів (машинобудування, будіндустрії та ін) доцільно розміщувати біля кордонів селітебної території. Зони з підприємствами, не виділяють виробничих шкідливостей, що не вимагають під'їзних залізничних шляхів, розміщують у межах сельбищних територій.

Планування, забудова і реконструкція промислових зон ведеться на основі їх функціонального зонування, здійснюваного з урахуванням вдосконалення технологічних зв'язків, санітарно-гігієнічних, транспортних та протипожежних вимог. При цьому вирішуються завдання раціонального інженерного обладнання, благоустрою та озеленення території, можливості подальшого розширення і реконструкції діючих підприємств за рахунок використання вільних ділянок, а також підвищення поверховості і блокування будівель.